|
Там де люди живуть….. Бажання розповісти про насущні проблеми було завжди, ось тільки слухати про наші біди ніхто не має часу, чи може просто не хоче… Віддалені куточки Дубровицького р-ну, села Будимля та Переброди, мальовничі краєвиди, болотяні масиви, віковічні ліси(точніше те, що від них залишилося), особливий колорит місцевого населення і риб цех «Полісся». Ось неповний перелік того, що ставало причиною нечастих, але таких потрібних візитів районного керівництва, представників державних установ та гостей з сусідніх Польщі та Білорусі. Приїздили до нас і любителі народної творчості, що проявляли відвертий інтерес до старовинних предметів домашнього вжитку, збирачі народного фольклору, і просто старовинних речей. Кожен із приїжджих отримував те заради чого приїхав, і повертався до дому, а люди залишалися… наодинці зі своїми турботами, проблемами та сподіваннями, що черговий візитер прибуде до нашої «глибинки» з щирим бажанням допомогти і підтримати, порадити, як розв’язати нагальні проблеми, вплинути на відповідні інстанції, зобов’язавши виконати поставлені завдання… Та віз і досі там… Не зважаючи на першість по народжуваності, велику кількість літніх та хворих людей, в нас і досі є глобальними проблеми зі сполученням, медициною, зв’язком, світлом, шкільною та дошкільною освітою, забезпеченням правопорядку. Сьогодні, коли погодні аномалії призвели до загального підвищення рівня води, ми стикнулися із ще однією проблемою, більшість будинків в наших селах оточені водою, до деяких унеможливлений під’їзд і підхід. Дорогу котра сполучає с.Будимля з с.Переброди «покрито» водою в двох місцях, довжина ділянок дорожнього «покриття» що знаходяться під водою сягає більше ста метрів. Маршрутний автобус ледве перетинає «водяні поля», а про подорож до Будемлі на легковому авто, годі і мріяти, адже глибина близько 60-ти см!!! Варто піднятися водній стихії ще на кілька сантиметрів і автобус теж не піде, але ж люди і там живуть. Чому, знаючи про проблеми із затопленням, що виникають кожного року не вжито жодних заходів щоб полегшити життя сільським трударям та дітям, що буквально «допливають» до Перебродівської ЗОШ? Чому в віддалених від району селах немає аптечних пунктів? Постійні вимкнення світла, його низька якість. Проблеми з очищенням авто шляхів від снігу в зимовий період. Особливо гостро відчувається ситуація з ЗОШ. Не вистачає підручників, спортивного інвентарю. Серйозною загрозою є проблема виховання та впливу на підростаюче покоління. Не вирішеним залишається питання культурного дозвілля молоді. Ці, та багато інших проблем потребують серйозного підходу і негайного вирішення. Та не варто недооцінювати той факт, що всі існуючі проблеми не першої давності. І відповідно задавненість «хвороби» значно впливає на процес «лікування». Не минули безслідно роки занедбаності і для духовно-морального стану людей, відчай, що поселився в душах трудолюбивих селян, ще більше посилював відчуття безвихідності. Кожен воює сам за себе, стараючись хоч якось підтримувати свою сім’ю, чоловіки їдуть в світ-заочі щоб привезти копійчину, і іноді не повертаються… Села потребують підтримки, та чекати її немає від кого. Невже люди, котрі так самовіддано трудилися в величезних колгоспних господарствах, що нині стоять страшною руїною, виховували та навчали в нелегкі післявоєнні роки, заслужили такої старості? Де той запал, що в тяжкі роки атеїзму і богоборства спонукав пішки долати десятки кілометрів щоб відвідати Божий Храм? Де та сила духу, що підняла руками сільських майстрів зруйнований Свято-Троїцький храм УПЦ ? Може як і покрита водою погана дорога, під холодною байдужістю тих хто повинен нести відповідальність за наших людей і добросовісно виконувати свої обов'язки? Чи в зім’ятому носовичку пенсіонерки яким вона витирає старечі сльози розповідаючи про наболіле? Та вогник надії не згас. Прості сільські мешканці, і до сьогодні викладаються на повну щоб вижити в нелегкій ситуації. Відновлюють храм, допомагають для ЗОШ, одним словом не втрачають можливості зробити добру справу, і чекають що їх помітять ті що поглядають з високого олімпу. І знаючи наш народ, можна з впевненістю сказати, що кожен хто проявить хоч крихту милосердя і співчуття, отримає сторицею. Підтвердження тому є нинішні депутати районної і обласної рад, що приїжджали до нас з передвиборчими програмами. Добродушні сільські люди, щирі поліські діти, мудрі пенсіонери та поодинокі ветерани, всі вони чекають, що ось хоч частинка тих обіцянок якими нам підсолоджували слух, стануть реальністю. Ввірвуться в наше життя новим подихом змін та реформ, і принесуть таке бажане, довгоочікуване і водночас просто необхідне полегшення. І живе надією людське серце, зустрічаючи кожен світанок як Божий дар. Тримаючи твердою вмілою рукою рало, трудиться дбаючи про завтрашній день. Замішує пахучі паляниці маминими руками, і розхлюпує маленькими ногами першокласників воду з каламутних калюж прямуючи на зустріч своєму майбутньому, котре, надіємося, буде кращим ніж є. Свящ. Олег Парипа Настоятель Свято-Троїцького храму с.Переброди. |
15 february 2011
|
| Close |
